НАМІТЧИ́НА, НИ,
Намітчи́на, ни, ж. = Намітка (плоховатая). Завернула пані білу намітчину. Чуб. V. 1069. Ум. Намітчи́нка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 503.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАМІЦЬ →← НАМІТЧА́НИЙ, А, Е.